Анатомічні особливості дітей з СД

     

      Ніколи неможливо передбачити точно якою виросте, стане дитина. Це в рівній мірі відноситься до кожного новонародженого , в тому числі і до малюка з СД. Важливо пам’ятати, що такий малюк, не дивлячись на деякі особливості, буде розвиватись, прагне ходити, сміятись, спілкуватися зі своїми батьками та іншими людьми. 
      Отже, наявність додаткової хромосоми обумовлює ряд специфічних особливостей, які мають більшість людей з СД.
 Відмінність виявляється: 

1. Голова та обличчя. 

      Голова деяких діток з СД ззаду буває трішки сплющена, а шия коротша, ніж у інших малюків. Тім’ячко закривається трохи пізніше. Риси обличчя, як правило трохи менші, рот малий, а язик більший, тому він часто висовується назовні. Коли малюк підросте і поступово під керівництвом дорослих навчиться контролювати себе, ця особливість пройде. Піднебіння у дітей з СД вужче, ніж у звичайних, високе та орпоподібне, вуха інколи розміщені нижче ніж у звичайних дітей. 
     Широко посаджені, трохи розкосі очі, зазвичай мають додаткову складку повіки, більше перенісся, яке називається епікант. Він, як правило, помітний до 12-13-річного віку, а потім поступово зникає. У багатьох малюків по краю райдужної оболонки є білі крапинки, вони особливо помітні у діток зі світлими очима. Зовнішні особливості очей не мають відношення до порушень. Волосся, як правило, не густе, м’яке, пряме, зуби дрібніші. З’являються вони пізніше, ніж звичайно і частіше потребують стоматологічної допомоги. Шия трохи коротша і ширша, складочки по обидві сторони шиї, які можна побачити у маленьких діток, з часом зникають.

 2. Руки та ноги. 

Кінцівки малюка з СД трохи коротші, ніж у звичайної дитини. Пальчики на руках та ногах також коротші, відстані між великими та іншими пальцями ніг 13 збільшена. Інколи через підошви ніг від проміжку між великими та іншими пальцями проходить помітна лінія. Долоньки доволі широкі, часто їх перетинають прямі поперечні лінії – складки, мізинці на руках можуть бути трохи зігнутими, однак на загальний розвиток ці особливості ніяк не впливають.

 3. Знижений м’язевий тонус і надмірно рухливі суглоби (коконтракція). 

Практично у всіх діток з СД знижений м’язевий тонус. В медицині це явище називається гіпотонією. При гіпотонії м’язи розслаблені і дитині важче активно рухатися. Тому дуже важливо якомога раніше під керівництвом спеціаліста по руховому розвитку (кінезотерапевт) розпочати виконання спеціальних вправ. При ретельних заняттях, стимулюючих руховий розвиток, з часом гіпотонія знижується. Суглоби діток з СД занадто рухливі через слабкі зв’язки. Це, звичано, не означає що у малюка будуть постійно вивихнуті руки, та нам просто необхідно враховувати таку особливість і уважно ставитись до рекомендацій спеціаліста.

 4. Зріст. 

     Новонароджені малюки з СД трішки нижчі ніж звичайні дітлахи. 
     Дитина росте і набирає вагу трохи інакше. Швидкість росту змінюється в залежності від віку. В середньому, діти з СД у віці 6 р. приблизно на 10-12 см. нижчі, ніж їх звичайні ровесники. 
      В передпідростковому і підростковому віці темпи росту і зрілості скелету збільшуються і майже не відрізняються від норми. 
      Середній зріст молодого чоловіка з СД біля 154-160 см., а дівчини 150-154 см.